вологість:
тиск:
вітер:
Відновленням дорожньої інфраструктури в Україні керує організатор однієї із найбільш зухвалих схем із розкрадання коштів на будівництві доріг Юрій Дорошенко. Його обвинувачували у нанесенні багатомільйонних збитків державі, а ще він прилаштував у дорожню галузь чи не всю свою родину. Численні нестиковки у деклараціях і непідтверджені доходи досі не зацікавили Стокорупційні органи. Це дає змогу курувати один із найбільш проблемних, але при цьому фінансово вигідних напрямків відбудови: реконструкцією та ремонтами доріг державного значення.
Дорожній “цар”
Державне агентство з відновлення та розвитку інфраструктури – орган, що відповідає одразу за декілька напрямків відбудови: відновлення і розвиток доріг, цивільного будівництва, захист критичної інфраструктури. Дороги традиційно є одним із ключових та найбільш проблемних секторів, оскільки від визначення пріоритетів, системності підходу та ефективності використання коштів на ремонти, реконструкції та будівництво нових дорожніх обʼєктів залежить військова і цивільна логістика – без перебільшення, розвиток економіки і безпека держави. Саме тому максимально дивним видається призначення на посаду керівника управління відновлення та розвитку дорожньої інфраструктури Агентства людини, яка має не лише шлейф корупційних кримінальних проваджень, але й потенційно – конфлікт інтересів через працевлаштування ледь не усіх близьких родичів у компаніях дорожньої галузі, що прямо або опосередковано перебувають в його підпорядкуванні.
Мова про Юрія Валерійовича Дорошенка, який з 2025 року працює на цій посаді у Держвідновленні і з приходом у вересні 2026 року нового голови Івана Федорова – лише підтвердив свою корисність на старій посаді. Формально Дорошенко – досвідчений професіонал з багаторічним досвідом роботи в галузі. Він має профільну освіту за спеціальностями “Будівництво” та “Автомобільні дороги та аеродроми” в Національному транспортному університеті, а також магістратуру «Публічне управління та адміністрування» в Національній академії державного управління при Президентові України. Свою трудову діяльність починав інженером відділу діагностики доріг ДП «ДНТЦ «Дор'якість», потім працював у ДерждорНДІ ім. М.П. Шульгіна, був головним спеціалістом відділу експлуатації мостових і гідротехнічних споруд КК «Київавтодор», де доріс до начальника відділу контролю якості усієї корпорації.

З середини 2010-х - керує КП «ШЕУ Печерського району» м. Києва. Саме через закупівлі на цій посаді згодом отримав підозру у корупційній справі щодо службової недбалості в особливо великих розмірах. В медіа цей кейс охрестили “справою про обмежувальні стовпчики”. Замість передбачених стандартів конструкцій висотою в 75-100 см, КП закупило на весь район півметрові стовпчики, які неможливо встановити. Бюджету було завдано збитків на 2 млн грн. Слідство змогло закінчити розслідування уже коли Юрій Дорошенко пішов далі по карʼєрній драбині і став заступником гендиректора “Київавтодору” з питань будівництва. Проте справу закрили через збіг строків давності. Це не списання судимості, а фактично нереабілітуюча обставина, яка, найімовірніше, зіграє проти Дорошенка у разі порушення щодо нього нових кримінальних справ, наприклад, щодо незаконного збагачення.
У 2024 Дорошенка звільнили з “Київавтодору”, проте не через корупційний скандал, а через скорочення. Із судової справи про оскарження такого звільнення дізнаємось, що чиновник дуже сильно тримався за крісло: в суді він вимагав витребувати у колишнього роботодавця численні документи з фінансовими даними, посадові інструкції інших заступників, дані про продуктивність праці та збитковий статус підприємства, список вакантних посад та найнятих за останній рік працівників. Проте чим закінчилась історія – невідомо, оскільки в судовому реєстрі немає відповідних рішень.
Оскаржуючи звільнення в “Київавтодорі”, Дорошенко паралельно працював у КП Київоблради «Центр екологічно-гігієнічного моніторингу та контролю», після чого перейшов до Держагенства відновлення за запрошенням тодішнього голови Сергія Сухомлина. Безпосередніми замовниками робіт на дорогах державного значення виступають регіональні «Служби відновлення та розвитку інфраструктури». Профільне управління центрального апарату координує цей напрям роботи. Після приходу в установу Івана Федорова, як стверджують джерела, Дорошенко особисто підтвердив лояльність і готовність виконувати доручення і накази, аби залишатися на посаді в Держагентстві.
Кримінальний шлейф
І це не просто жест ввічливості, а необхідність мати захист на випадок відновлення кримінального переслідування. Якщо справу про стовпчики закрили у червні 2025 року за збігом строків давності, то роль і місце Дорошенка у іншому, набагато масштабнішому злочині – ще належить повністю зʼясувати. Йдеться про кримінальне провадження 42023100000000624 київського управління Нацполіції від 12.12.2023, ч. 4 ст. 191 КК (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем у великих розмірах або під час воєнного стану), яке стосується будівництва скандальної розвʼязки між вулицями Богатирська і Полярна у Оболонському районі столиці. Урбаністи критикували проект за застарілий підхід (будівництво нових автомобільних розв'язок замість розвитку громадського транспорту), а також завищені ціни на будматеріали.
Підряд з ТОВ «Автомагістраль-Південь» на 1,3 млрд грн. підписував особисто Дорошенко, як посадова особа КК «Київавтодор». За версією слідства, в акти вносилися завищені обсяги та вартість робіт, а технагляд їх погоджував. Перераховано близько 760 млн грн. Повідомлялось також про арешт нерухомості й авто, записаних на дружину брата власника «Автомагістралі-Південь». Публічно про підозру не оголошувалось, проте очевидно, що Дорошенко мав би бути ключовим фігурантом у провадженні. Зараз ТОВ «Автомагістраль-Південь» є одним із найбільших отримувачів державних дорожніх замовлень, що викликає пряме питання про конфлікт інтересів керівника управління відновлення дорожньої інфраструктури, який безпосередньо погоджує для них нові контракти.
Проблемні декларації
Ще одна проблема керівника “дорожного” управління Держвідновлення – можливі питання з боку Національного агентства із питань запобігання корупції щодо способу життя і достовірності відомостей, внесених до декларацій. Йдеться передусім про придбаний за заниженою щонайменше впʼятеро будинок у Бучанському районі, за який родина Дорошенка, за декларацією, заплатила близько 18 тис. доларів, в той час, як за даними про ціни в період придбання (у 2019-2020 роках) його ринкова вартість становила близько 100 тис. доларів. Будинок формально купувала дружина, хоча її доходів і близько не вистачало для такого придбання, а факту, що гроші міг давати чоловік – не зафіксовано формально.
Більше того, у окремих деклараціях Дорошенка суми видатків і доходів сходяться ледь не до гривні – чого не може бути в реальних обставинах і може свідчити про штучний “підгін” фінансових відомостей під вимоги декларування. Так само питання викликають квартири, які не декларувались із 2016 по 2025 роки, земельна ділянка, яка була придбана за кошти невідомого походження, а також приріст заощаджень родини на 1 млн грн в 2021 році, що становило більше офіційного доходу Дорошенка за весь рік (близько 900 тис. грн., дружина не працювала). Навіть один з цих пунктів, не кажучи вже про їх сукупність, є підставою для більш прискіпливої перевірки декларацій з боку НАЗК. Що може призвести до додаткової зайвої публічності статків Дорошенка, які очевидно не тримаються меж пристойності для чиновника, що все життя пропрацював в державних установах дорожньої галузі.
В сімʼї не без дорожника
Варто додати, що дорожнє господарство – це фактично сімейний підряд родини Дорошенка. Майже вся його найближча рідня пов'язана із державними чи комунальними дорожніми структурами Київщини та Києва. Батько, Валерій Іванович, у 2004 році працював у Білоцерківському райавтодорі ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». У 2005–2008 роках — у філії «Білоцерківське районне дорожнє управління» ДП «Київське обласне дорожнє управління». У травні 2024 року отримав дохід від КП «Київавтошляхміст». Мати, Наталія Петрівна, з початку 2000-х до середини 2010-х працювала старшим інспектором відділу кадрів філії «Білоцерківське дорожньо-експлуатаційне управління» ДП «Київське обласне дорожнє управління». У квітні 2024 року отримала дохід від КП «ШЕУ Оболонського району м. Києва». У 2024 році батько придбав квартиру і нежитлове приміщення на просп. Берестейському в Києві, хоча сам проживає у Білій Церкві. Чи не були це кошти сина, який намагається приховати незаконні статки – належить зʼясувати Стокорупційним органам.
У КП «ШЕУ Печерського району», яке тоді очолював Юрій Дорошенко, працював з 2018 року і його брат Віталій. У 2020–2024 роках він був начальником ремонтно-шляхової служби цього КП. Станом на жовтень 2026 року отримує дохід від ТОВ «Відновлення критичної інфраструктури» (раніше - ДП “Дирекція з будівництва Міжнародного аеропорту Одеса”) - це колишнє держпідприємство Мінінфраструктури, яке фігурувало у скандалах щодо розподілу багатомільйонних бюджетів на захист енергетики серед маловідомих і сумнівних фірм.
Дружина Юрія – Вікторія – також випускниця НТУ. Вона працювала в Укравтодорі, потім у ДП “Укрдорінвест”, до січня 2026 числилась в ДП «Група управління проектами відновлення» (це нова назва “Укрдорінвесту”), яка координувала проекти, що фінансуються коштом міжнародних фінансових організацій. Тесть, Ігор Ярославович Країнський, у 2005 і 2008 роках керував філією «Таращанське районне дорожнє управління» ДП «Київське обласне дорожнє управління» (де працювала Вікторія). Зведений брат дружини, Богдан Ігорович Країнський, після роботи в банках у вересні 2026 року отримав дохід від КП «ШЕУ Солом'янського району м. Києва».
Постає питання: чи повідомляв Юрій Дорошенко хоча б на якомусь з етапів своєї карʼєри про конфлікт інтересів? Як убезпечувався від підозр у корупції, коли закупівлі проводилися його родичами чи в компаніях, які їм підпорядковувалися? Як пояснюється той факт, що брат і дружина фактично працевлаштовані в структурах, на які Юрій Дорошенко як топ-чиновник Держвідновлення може мати прямий вплив?
Відсутність реакції на перелічені факти з боку голови Держвідновлення Івана Федорова додатково підтверджує його згоду із такою кадровою політикою попереднього керівництва, а отже – толерування корупційних ризиків із сірих плям у біографії підлеглих, включно із незакритими кримінальними справами про розкрадання понад 1 млрд грн. на будівництві із одним із ключових підрядників Агентства. Втім, з огляду на корупційні скандали та історію становлення бізнес-звʼязків самого Федорова, таке ставлення не викликає особливого здивування.