«Ґардарика» популяризує сучасну українську літературу в бібліотеках Скандинавії

У муніципальній бібліотеці шведського міста Вісбю (острів Ґотланд), де діє окремий український простір для переселенців з України, з’явився роман «Останнє Різдво перед кінцем світу» письменника Костянтина Коверзнєва. Книжку до бібліотечного фонду передала громадська організація «Ґардарика», яка займається популяризацією сучасної української літератури в Європі, повідомляє онлайн-газета «ПолітАрена».

На світлині: бібліотека в місті Вісбю

Роман, що вийшов у луцькому видавництві «Терен», уже потрапив до бібліотек Естонії, Норвегії та Швеції — зокрема, він є у Таллінні, Риуґе, Ґрімстаді, Тронгеймі, Стокгольмі, Вестеросі та Єнчепінґу. Ініціатори проєкту вважають це частиною культурної дипломатії.

«Останнє Різдво перед кінцем світу» критики й читачі описують як психологічний роман воєнного часу, у якому поєднуються інтимна драма, документальна точність і постапокаліптична атмосфера. У центрі сюжету — подружжя з передмістя Києва, яке зустрічає Різдво напередодні повномасштабного вторгнення РФ. Особисті конфлікти героїв поступово переплітаються з розпадом звичного світу, окупацією та війною.

У відгуках на роман читачі часто звертають увагу на його емоційну напругу та складну символіку. Окремо згадується образ картини Яна ван Ейка «Портрет подружжя Арнольфіні», яка в тексті стає символом пам’яти, кохання і присутности минулого поруч із живими.

Поет Віталій Квітка назвав роман «дуже несподіваною і водночас інтимною книгою про Вторгнення», відзначивши увагу автора до внутрішнього світу героїв та чоловічої психології.

Рецензенти також відзначають, що Коверзнєв не уникає болючих тем — у романі є сцени сексуального насильства, хаосу евакуації та морального виснаження суспільства перед вторгненням. Водночас критики наголошують: книжка не експлуатує травму, а намагається осмислити, як людина зберігає любов, пам’ять і гідність у момент руйнування звичного світу.

У самій «Ґардариці» підкреслюють, що поява українських книжок у бібліотеках Європи важлива не лише для українських громад за кордоном, а й для присутности української культури в міжнародному гуманітарному просторі.