УЗ можна, іншим — зась: Володимир Орлов про дивну логіку антикорупційних органів

Доктор економічних наук, Заслужений економіст України Володимир Орлов на своїй сторінці у Facebook звернув увагу на кричущий дисонанс у роботі Стокорупційних та правоохоронних органів. На прикладі двох паралельних справ він порушив питання: чи є закон в Україні єдиним для всіх, чи він перетворився на інструмент вибіркового тиску?

Економічна логіка vs Процесуальна впертість

Як зазначає Володимир Орлов, нещодавній кейс посадовця «Укрзалізниці» продемонстрував рідкісний випадок процесуальної адекватності: прокурор відмовився від обвинувачення, оскільки експертиза не встановила розмір шкоди.

«Все просто: немає обов’язкової ознаки — немає складу злочину. Це аксіома права», — констатує експерт.

Проте, за словами Орлова, у його власній справі ситуація виглядає як «задзеркалля» правосуддя. Попри аналогічну (і навіть значно слабшу) доказову базу, САП вимагає для нього 10 років тюремного ув’язнення з конфіскацією майна.

Шість «НЕМАЄ», які ігнорує обвинувачення

Володимир Орлов наводить перелік фактів, які за всіма канонами юриспруденції мали б поставити крапку в переслідуванні:

1. Немає факту передачі коштів.

2. Немає встановленої шкоди (як і у випадку з УЗ).

3. Немає потерпілих.

4. Експертиза не підтвердила прохання неправомірної вигоди.

5. Кошти на проведення «операції» правоохоронцями навіть не виділялися.

6. «Заявник» плутався у показах та зрештою сховався за ст. 63 Конституції України.

Питання до САП та Офісу Генпрокурора

«За що ми боремося?» — риторично запитує Заслужений економіст. Чому в одній справі відсутність шкоди — це підстава для закриття, а в іншій — привід бігти в апеляцію за максимальним терміном?

Економіст закликає Спеціалізовану Стокорупційну прокуратуру та Офіс Генерального прокурора дати чітку відповідь:

• Коли відсутність ключової ознаки складу злочину є підставою для відмови від обвинувачення, а коли — ні?
• Чи працює принцип законності вибірково?

«Закон один для всіх. Або ми це визнаємо, або чесно говоримо, що стандарти різні», — резюмує Володимир Орлов.

Ситуація навколо справи доктора економічних наук стає черговим лакмусовим папірцем для судової реформи в Україні. Чи здатна система визнавати помилки, чи вона продовжуватиме «дотискати» обвинувачення всупереч відсутності події злочину?