Між спортом та мистецтвом: у Києві пройшли змагання з повітряної акробатики та пілонного танцю

В минулому місяці Київ наповнився атмосферою творчості, сили та краси руху — у місті відбулися змагання Art Dance Pole and Aerial Champ. Ці змагання вже багато років об'єднують и  спортсменів, тренерів та глядачів, які люблять повітряну акробатику та пілонні дисципліни так само щиро, як мистецтво та театр.

І цього разу він знову довів: український пілонний та повітряний спорт живе, розвивається та надихає, незважаючи на жодні обставини.

Про цей захід ви не побачите широких афіш по всьому місту — він не прагне звучати голосніше за всіх. Його енергія передається не через білборди, а через людей, котрі люблять цей світ і створюють його. І навіть якщо раніше ви бачили номери з пілоном на відео, варто обов'язково подивитися хоча б раз такі виступи наживо – це захоплює значно більше.

На сцені виступали спортсмени від шести до сорока п'яти років — повітряні кільця, полотна, спортивний та артистичний пілон, екзотик. Різні вікові групи, різні стилі, різні історії, розказані через тіло та рух. Кожен номер — це маленький світ, створений на кілька хвилин. Світ, якій поєднує образ, емоції, силу, характер та тендітну красу історії.

Art Dance Pole and Aerial Champ — одні із найстійкіших і найживіших змагань Києва. Він проводиться з 2018 року, пережив епідеміологічні обмеження та виступи без глядачів, але не втратив свого духу. І сьогодні, коли українська реальність залишається складною та непередбачуваною, Art Dance зміг зібрати понад 120 учасників з усієї країни. Людей, які продовжують тренуватися, виступати, творити навіть тоді, коли, здається, це особливо важко.

Повітряна акробатика та пілонний спорт в Україні активно розвиваються: у нас є спортсмени світового рівня, представництва міжнародних федерацій, серйозна школа тренерів. Усередині дисциплін існує ціла палітра напрямків – від спортивного Pole Sport до художнього Pole Art та чуттєвого Pole Exotic. Кожен знаходить у них своє: хтось любить чисту техніку і силу, для когось важливо втілити драматургію та образ, передати емоції, а інші мають хист до проявлення через пластику та танець.

На міжнародному рівні пілонний спорт визнаний офіціальним видом спорту. Міжнародна федерація спортивного танцю на пілоні (IPSF) має зараз статус «спостерігача», що надає їй право далі подавати заявку на визнання Міжнародним олімпійським комітетом.

Відсутність олімпійського статусу у пілонного спорту створює певні складнощі: немає єдиної системи стандартів, оцінок, заборонених елементів. Але є й інший бік: свобода. Свобода творити, експериментувати, шукати свою мову. Саме це є запорукою розвитку, народження нового та унікального.

Art Dance Pole and Aerial Champ займає у цій палітрі особливе місце. Це незалежні всеукраїнські змагання, де спортсмени можуть виступати у будь-якій категорії. Є досить чіткі правила, але загалом рамки гнучкі та відкриті, творчість дуже вітається. Тут важливі не лише сила та техніка, а й історія, яку ти хочеш розповісти глядачеві.

Ще одна важлива риса саме цих змагань – відкрита система суддівства. Спортсмен дізнається про свої результати майже відразу після виступу, бачить кожен поставлений бал, штрафи, імена суддів, які проводили оцінку. Це допомагає зростати і тренерам, і спортсменам — без здогадів, без припущень, без «комусь сподобалося, а комусь ні». Така відкритість — величезний крок уперед для усієї української пілонної сцени.

Цього року Art Dance Pole and Aerial Champ оцінювали семеро експертів — досвідчені спортсмени, тренери, багаторазові призери України та світу: Олена Усатова, Антоніна Чернецька, Ольга Фреймут, Юлія Осташко, Дарія Гайтіна, Вікторія Матвієнко та головний суддя Ганна Антонова. Люди, які бачать на сцені не просто елементи, вони бачать роботу, шлях, характер, ідею. "Ми ставимо бали, згідно з протоколом оцінювання, це об'єктивно, але всередині, дивлячись на виступ учасників, хочеться, щоб кожен виступив максимально гарно, щоб кожен отримав нагороду. Адже вони (учасники) вже пройшли величезний шлях підготовки, щоб опинитися на цій сцені" - каже суддя Олена Усатова.

І, звісно, не обійшлося без несподіванок. Прямо в день події у залі раптово відключили світло на чотири години. Організатори зізналися пізніше, що до останньої хвилини сподівалися на спокійний день, але були готові до будь-якого сценарію. За десять хвилин увімкнули генератор — і змагання продовжилися. У залі стало трохи холодніше, але сцена яскраво світилася, музика звучала, а ведучий тримав настрій усієї зали на високому рівні.

Такі змагання – це не лише про медалі. Це про людей. Про тих, хто тренується у маленьких студіях у різних містах. Про тих, хто встає о шостій ранку, щоб встигнути на тренування. Про батьків, які сидять у залі та знімають кожен виступ. Про тренерів, які тремтять сильніше за своїх учнів. Про суддів, які намагаються бути найбільш чесними. Про організаторів, які роблять все, щоб чемпіонат відбувся.

І про атмосферу, яку неможливо забути.

Автор: Поліна Златіна