Від підрядників до архітекторів: чому українські фонди готові стати лідерами у новій гуманітарній екосистемі

19 серпня світ відзначає Всесвітній день гуманітарної допомоги – день, присвячений людям, які рятують життя в умовах кризи. У реаліях України це поняття виходить за межі класичного образу волонтера чи лікаря швидкої допомоги. Йдеться і про тих, хто створює нові стандарти роботи, перетворюючи хаотичні реакції на кризу на системні рішення, що формують майбутнє. Про це пише Lenta.UA.

За три роки повномасштабної війни гуманітарна допомога в Україні пройшла шлях від екстреної реакції до структурованих і довготривалих програм. У 2022-му головним завданням було встигнути: доставити ліки, обладнання чи продукти туди, де вони потрібні негайно. Сьогодні ж на перший план виходить системність, стратегічність і здатність будувати рішення, які працюватимуть роками.

«Перші місяці війни були шоком, – згадує Наталія Тулінова, засновниця та CEO Благодійного фонду ZDOROVI. – Ми працювали у режимі постійної мобілізації, реагуючи часто без повної інформації та ресурсів. Але стало зрозуміло: виживати і розвиватися – це різні завдання. Якщо ми хочемо другого, потрібно змінювати саму архітектуру допомоги».

Цей перехід означає відмову від моделі «гасіння пожеж» та рух у бік інвестицій у стійку інфраструктуру, модернізацію медичних закладів, розвиток локальних сервісів та створення нових стандартів у сфері охорони здоров’я.

Локальні НУО: невикористаний потенціал

Попри ключову роль у житті громад, українські благодійні фонди та НУО отримують вкрай незначну частку фінансування. За даними дослідження Refugees International (2024), менш ніж 1 % із майже $10 млрд гуманітарних коштів для України надійшов безпосередньо місцевим організаціям.

Водночас ефективність українських НУО підтверджена цифрами: вони працюють на 15,5 % результативніше за міжнародні структури, а їхні адміністративні витрати становлять лише 1,7 % – проти до 7 % у агентств ООН.

«Часто міжнародні донори сприймають нас лише як виконавців готових завдань. Але українські фонди – це стратегічні гравці. Ми знаємо контекст, бачимо проблеми зсередини та можемо реагувати швидше й точніше, ніж будь-хто ззовні. Настав час переходити від моделі “донор – виконавець” до партнерства, де обидві сторони несуть стратегічну відповідальність», – наголошує Наталія Тулінова.

Україна вже інтегрує елементи відновлення в гуманітарні програми: модернізацію лікарень, розвиток локальних сервісів, впровадження цифрових інструментів та нових стандартів у сфері охорони здоров’я.

Місцеві НУО, зокрема ZDOROVI, інвестують у рішення, які залишаються ефективними навіть без зовнішнього фінансування, формують партнерські мережі та адаптують міжнародний досвід до українських реалій. Унікальне поєднання медичної експертизи та прямого доступу до лікарів, пацієнтів і громад дозволяє ZDOROVI створювати програми, що одночасно відповідають поточним потребам і закладають основу для майбутнього системи охорони здоров’я.

«Міжнародні організації можуть припинити фінансування, але українські фонди залишаться. Для нас гуманітарна допомога – це не тимчасовий проєкт, а відповідальність перед власним суспільством», – додає Наталія Тулінова.

Локалізація як глобальний тренд

Міжнародна гуманітарна спільнота вже кілька років говорить про локалізацію – передачу ресурсів і повноважень місцевим організаціям. В Україні цей процес іде швидше, ніж у багатьох країнах, але й стикається з більшими викликами: від нестачі фінансування до бар’єрів у міжнародній політиці допомоги.

«Світові донори мають визнати, що місцеві фонди – це не тимчасові виконавці у кризі, а гравці, які будують майбутнє. ZDOROVI готові бути стратегічним партнером і архітектором Нової Медицини, де життя українців буде якісним, гідним і безпечним», – підкреслює Тулінова.

Модель «донор – виконавець» вичерпала свій потенціал. Формується підхід «донор – партнер», де місцеві організації стають співтворцями програм, а не лише інструментами їх виконання. Це дає:

• ефективніше використання ресурсів;
• швидше реагування на потреби;
• стійкість рішень навіть після завершення фінансування.

У Всесвітній день гуманітарної допомоги важливо пам’ятати, що гуманітарний сектор — це не лише реакція на кризу, а й інвестиція у стійке майбутнє. Україна має потужний ресурс — власні організації, які знають контекст, володіють експертизою та здатні формувати системні рішення. Визнання цієї ролі — крок до нової моделі партнерства, у якій допомога перетворюється на розвиток, а короткострокові програми — на довгострокові зміни.

Сьогодні — найкращий момент, щоб висловити подяку всім, хто робить цю роботу можливою: від польових команд, які працюють у найскладніших умовах, до аналітиків і координаторів, які створюють ефективні програми. Подяка належить і українським, і міжнародним організаціям, адже їхня відданість і професіоналізм щодня рятують життя та наближають нас до того світу, де гуманітарна допомога стає фундаментом гідного та безпечного життя для всіх.