Ватажок рашистів ігнорує заклики Туреччини та Китаю відновити "зернову угоду"

Два головні партнери Московії, Китай і Туреччина, вважають, що вона повинна відновити домовленість з ООН про вивезення українських зернових. Але Владімір Путін на це не реагує. Він протискає свою лінію, наполягаючи, що РФ з її рекордним урожаєм пшениці може замістити українські постачання. І бомбить українські порти, щоб накрутити ціни.

Зараз Путін просто ігнорує прохання президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана обговорити повернення в “зернову угоду”.

Про це розповіли The Wall Street Journal дипломати.

За їхніми словами, хоча Ердоган останніми тижнями кілька разів заявляв, що має намір обговорити це з Путіним, досі вони так і не поговорили. Турецькі чиновники продовжують різними каналами закликати Кремль вступити в переговори.

Анкара розлютила Москву, коли повернула в Україну командирів батальйону “Азов” (які за умовами обміну військовополоненими мали залишатися в Туреччині до кінця війни) і дала згоду на вступ Швеції до НАТО, кажуть дипломати й аналітики. Ці кроки – лише одні з кількох, які Ердоган після переобрання президентом у травні зробив назустріч Заходу.

“Не думаю, що Путін довіряє Ердогану так само, як раніше. Гадаю, у Росії й особливо в Кремлі ставлять під сумнів його позицію. Незвично, що він [Путін] не відповідає на дзвінки”, – зазначила Гульру Гезер, колишня високопоставлена дипломатка, яка працювала в турецькому посольстві в Москві.

Зі свого боку, Ердоган може вважати позиції Путіна підірваними після заколоту ПВК “Вагнер”. Самому ж йому потрібно розбиратися з важкою економічною ситуацією, а для цього – розвивати співпрацю із Заходом, з яким Ердоган останніми роками конфліктував. “Ми перебуваємо на новому етапі турецько-російських відносин: тепер Путін потрібен Ердогану менше, а Ердоган Путіну – більше”, – вважає Сінан Ульген, колишній дипломат і директор стамбульського аналітичного центру Edam.

Рашистські офіційні особи (вкотре це в п’ятницю зробив Путін на саміті Росія-Африка) люблять звинувачувати західні країни в лицемірстві, вказуючи, що українська продукція в рамках зернової угоди (а її було вивезено на 32,8 мільйона тонн) йшла до європейських країн, а не до африканських країн, які відчувають у ній потребу. Такі заяви приховують два факти.

Найбільший клієнт України насправді – Китай, а не Європа. За даними ООН, у рамках зернової угоди Китай придбав 24,2% вивезеного Чорним морем зерна.

Туреччина посіла третє місце серед імпортерів українського зерна (9,9%), Єгипет, де продовольча інфляція підібралася до 60%, – 4-те (4,7%). З країн, що розвиваються, до топ-10 також входять Бангладеш і Туніс. Крім того, Україна продає зерно Продовольчій програмі ООН.

Інший факт – вплив сукупної пропозиції на ціни. Наявність постачань, куди б вони не здійснювалися, стримує світові ціни, допомагаючи бідним країнам витрачати прийнятні кошти на закупівлю продовольства.

Тиждень тому заступник міністра економіки – торговий представник України Тарас Качка обговорював у Пекіні питання торговельно-економічного співробітництва, включно зі збільшенням експорту та диверсифікацією поставок української сільськогосподарської продукції до Китаю. А в неділю Пекін заявив у Раді Безпеки ООН, що зернову угоду необхідно відновити, враховуючи її важливість для світової продовольчої безпеки. Крім того, в китайських державних ЗМІ вийшла серія статей про необхідність її продовження, зазначає WSJ.

“Китай публічно сигналізує, що дуже хоче продовження Чорноморської зернової ініціативи”, – каже Кейтлін Велш, експерт із продовольчої та водної безпеки в американському Центрі стратегічних і міжнародних досліджень.

Але Путін цього тижня заявив перед самітом Росія-Африка, що Московія “в змозі замістити українське зерно”, а вчора на самому форумі додав, що саме вона “робить істотний внесок у глобальну продовольчу безпеку і є солідним, відповідальним міжнародним постачальником сільгосппродукції”, оскільки її частка на світовому ринку пшениці складає 20%, а України – менше ніж 5%.

Насправді частка України – близько 10% (середнє значення за 2017-2021 рр.). Крім того, вказує Велш, Московія не може замістити українські постачання кукурудзи до Китаю.

Частка України у світовому експорті кукурудзи становить 15%, а Москви – лише близько 2%. Китай, за даними ООН, придбав у рамках зернової угоди 34,2% кукурудзи, а також закуповує великі обсяги ячменю, як повідомляла Українська зернова асоціація.

Нагадаємо, 17 липня представник офісу ООН у Стамбулі заявив, що Організація отримала письмове повідомлення від рашистів про те, що вони припиняють участь в “зерновій угоді”.