ПРОЧИТАНО

2016.12.16

Гаазький міжнародний трибунал працює у своєму темпі – Малґожата Ґосєвска

У нашому випадку треба будувати власну правду

Picture

Недавно у Львівському університеті відбулася 9-та сесія Міжпарламентської асамблеї України та Польщі, присвячена обговоренню питань двостороннього співробітництва у справах безпеки та спільній протидії російській агресії. У роботі асамблеї взяла участь депутат Сейму Польщі, заступник голови комітету із закордонних справ Малґожата Ґосєвска, яка люб’язно погодилася відповісти на кілька запитань від wschodnik.pl.

Що Ви очікуєте від роботи асамблеї у Львові?

Перш за все важливим є те, що ми зустрічаємось і розмовляємо, оскільки це дозволяє нам обговорити ті питання, які потребують дискусії, познайомитись і в подальшому спільно ініціювати різного виду проекти, які зближуватимуть наші народи. Але найголовніше - з’ясувати ситуацію на сході України та присутність там російських військ, зокрема, на Донбасі. Мені було дуже приємно, коли ведуча асамблеї (заступник голови Верховної Ради України Оксана Сироїд. – В.С.) під час відкриття засідання дуже багато говорила про доповідь щодо злочинів росіян на Донбасі, співавтором якої я є. Той факт, що ця доповідь була позитивно сприйнята багатьма українськими парламентарями, дуже мене тішить, але ще більше тішить, що пані ведуча згадала про те, що плануємо йти далі і вже спільно зробити набагато ширшу доповідь, яка б включала і Крим, і актуальну ситуацію, і факти військових злочинів, але включити туди як злочини, що тривають з російського боку, так і злочини з українського боку, які мали місце.

Власне, про доповідь. Ви подали доповідь про злочини російських військ на Донбасі до міжнародного трибуналу в Гаазі ще у квітні 2016 року. Який зараз статус розгляду цієї доповіді та які дії Ви плануєте, щоб досягти прогресу в його розгляді?

Гаазький міжнародний трибунал працює у своєму темпі, і цей темп далеко не той, який ми б очікували, тобто «вже і зараз» не буде. Розгляд доповіді та всіх документів вимагає певного часу. Нагадаю, що питання російських військових злочинів у Грузії лише  у минулому році почало розглядатися в трибуналі, хоча всі документи з цього приводу були подані багато років тому. Я переконана, що ми не будемо чекати так довго, оскільки в Гаазькому трибуналі вже є справа проти Росії, і наша доповідь буде швидше долучена до судового слідства. Коли це станеться – сказати важко, бо моєю роллю тут є не тиск на трибунал. Я думаю про те, аби знову повернутися до теми і доповнювати свідчення про нові злочини на Донбасі та подавати їх до трибуналу вже спільно з українською стороною, а, можливо, і ширше, аби справа набула зовсім іншого виміру.

Як Ви оцінюєте підписану під час візиту президента України Петра Порошенка до Варшави Генеральну угоду про співробітництво Польщі та України в галузі оборони? Які результати від неї Ви очікуєте?

Про якісь результати говорити важко, бо нам перш за все залежить на тому, щоб Україна відчувала підтримку Польщі. Ми не будемо вести цю війну і не скеруємо туди наші війська. Натомість ми можемо співпрацювати в плані оснащення військ. Ми роками вчимо українських військових, і цю роботу можна ще більше інтенсифікувати. Маємо спільну польсько-українсько-литовську бригаду, яка базується в  Любл іні  , котру можна ще збільшити та посилити. Угода – це крок у близькій співпраці для взаємодії наших армій.

Ми можемо багато робити разом, але є одна річ, якою ми повинні зайнятися у дуже ретельний спосіб – це боротьба з радянською пропагандою. Саме пропаганда пробує нас розділяти, підігрівати настрої один проти одного. Саме через неї ми маємо справу з різного роду неприємними інцидентами – там спалили прапор, там побилися, тут образили якусь релігійну урочистість і так далі. Якщо спільно не займемося історичними питаннями, обговоренням цієї важкої для обох народів історії, ця справа завжди стоятиме між нами і дуже ретельно підігріватиметься державою, що є на схід від наших кордонів. Вона якраз зацікавлена в тому, щоб ми не співпрацювали, щоб між нами були ворожі стосунки. Але майбутнє наших країн належить нам, і ми маємо разом і спільно його будувати.

Чи є вже якась співпраця чи координація між польськими та українськими медіа або урядовими установами в питаннях боротьби з пропагандою, що роз’єднує наші народи?

Скажу щиро: у цьому напрямку загалом зроблено небагато. Дуже велику роботу виконала посол Європарламенту Анна Фотига зі своєю доповіддю про російську пропаганду, яка була представлена у Європарламенті та за якою було ухвалено резолюцію про боротьбу з антиєвропейською пропагандою з боку Росії та різноманітних терористичних організацій та план, як цій пропаганді протидіяти. Хочу навести приклад з випадку російсько-грузинської війни 2008 року, який добре ілюструє те, що робить Росія, і те, як ми можемо цьому протидіяти. В ефірі німецького телебачення з’являлися фільми, які показували нібито грузинську атаку на Цхінвалі. Там були показані фото та відеокадри розбомбленого міста, але цим зруйнованим містом було інше грузинське місто – Горі, а літаки, які скидали ці бомби, були російськими. Натомість світом поширилася інша думка – перш за все завдяки матеріалам, наданим російським телебаченням. Але: під час грузинсько-російського конфлікту в Тбілісі працював відділ нашого громадського телебачення, який при підготовці своїх сюжетів використовував і власні зйомки, і матеріали грузинських телеканалів. Після передачі сюжетів і матеріалів до Варшави всі вони були безкоштовно доступні іншим телеканалам. Це зробило висвітлення грузинсько-російської війни трохи іншим, оскільки західні телеканали отримали доступ до альтернативних матеріалів, наданих польським телебаченням.

У нашому ж випадку треба не тільки розвінчати неправду, яка передається російськими каналами та агентами впливу, але також будувати власну правду, і це завдання тільки стоїть перед нами. Напевно, тут велику роль має відіграти Польща, маю надію, що напевно так і буде, але при співпраці з осередками великої кількості країн Центральної та Східної Європи. Бо ми знаємо, що робить ця пропаганда, на що в цьому здатна Росія, і знаємо, що їй можна протиставити.

Чи будуть підтримані волонтерські ініціативи журналістів та громадянського суспільства обох країн у цьому напрямку та в який спосіб?

Напевно, що такі ініціативи мають бути підтримані. Але конкретні програми в цьому напрямку наразі ще тільки треба створити . Мусимо подумати про те, як найперше підтримати незалежні журналістські середовища, необхідні для побудови власної інтерпретації фактів і подій та правдивої відповіді на радянську пропаганду.

Розмовляв Василь Сидорович

Больше новостей из этой рубрики

Читайте Также

все новости из этой рубрики

Маразмарий

СТЕНКА НА СТЕНКУ

Загрузка...